Автор 
Називати наркотичну отруту (алкоголь) «напоєм» - це яскравий приклад обману.
Софістика - це «операційна система» влади - тобто політика перетворює мову на інструмент конструювання реальності. Якщо софіст успішно назвав «отруту» «напоєм» і змусив у це повірити 51% населення, то в політичному сенсі ця отрута стає напоєм. Саме в цьому полягає головна небезпека: софістика в політиці не просто описує світ, вона його спотворює під потреби влади, яка любіює потреби виробників алкогольної та тютюнової отрути.
Це класичний приклад того, як у мові використовується підміна понять або евфемізм, щоб змінити сприйняття реальності.
У софістиці та риториці цей прийом називається «управлінням іменами». Якщо ми називаємо річ за її функцією (те, що п'ють - «напій»), то ми приховуємо її суть або наслідки (те, що отруює - «отрута»).
Як працює ця лінгвістична пастка?
Зсув фокусу (акцент на процесі, а не на результаті) Слово «напій» асоціюється з втамуванням спраги, задоволенням, культурою споживання і гастрономією. Це слово нейтральне або позитивне. Називаючи так токсичну речовину, маніпулятор змушує мозок фокусуватися на приємному процесі вживання, повністю ігноруючи хімічну дію на організм.
Евфемізація (пом'якшення) Евфемізм — це заміна грубого або лякаючого слова більш м'яким.
Замість «отрута» — «продукт».
Замість «залежності» — «звичка» або «спосіб життя». Це знижує поріг критичного сприйняття. Людина підсвідомо міркує: якщо це продається у відділі напоїв поруч із соком, значить, це просто ще один вид рідини.
Помилкова класифікація:
Софізм полягає в тому, що речовина поміщається в категорію, до якої вона належить тільки формально (її дійсно можна пити), але з якої вона вибивається по суті (біологічному ефекту). Це як назвати гострий ніж «кухонним посудом» — технічно вірно, але не описує його здатність завдавати рани.
Психологічний ефект «красивих етикеток» - це коли небезпечне явище упаковується в нешкідливе слово, виникає когнітивний дисонанс .
Логіка: «Отрута вбиває».
Реклама/Традиція: «Це благородний напій».
Результат: Мозок вибирає більш комфортний варіант, щоб уникнути стресу, і приймає «софістичне» визначення. Це і є «софістика в дії»: використання слова, яке формально правдиве, але фактично відводить від істини.
Чому це спрацьовує?
У софістиці цей прийом називається «евфемізацією зла». Коли ми замінюємо точне, але лякаюче слово (отрута, борг, звільнення) на функціональне або абстрактне (напій, продукт, оптимізація), ми відключаємо у слухача захисний механізм.
«Напій» апелює до біологічної потреби і задоволення.
«Отрута» апелює до інстинкту самозбереження.
Той, хто називає отруту «напоєм», скоює логічний злочин: він бере вторинну ознаку (спосіб вживання — ковтання) і видає її за основну сутність об'єкта, повністю ігноруючи його хімічний вплив.
Софізми — це міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, на вживанні помилкових аргументів.
"Логіка" демократії така: монополія держави на істину вважається більшим злом, ніж зловживання словами з боку приватних осіб або корпорацій. Тому закон охороняє право людини (і компанії) на суб'єктивну інтерпретацію реальності.
Саме боротьба з софістами змусила Сократа, Платона і Аристотеля виробити суворі правила логіки, якими ми - свідомі тверезники - користуємося досі.
__________
Цей матеріал піднімає критично важливу проблему: деградацію мови. Коли суспільство погоджується використовувати «стерильні» терміни для руйнівних явищ, воно втрачає здатність до опору.
Повернення смислів - називаючи речі своїми іменами (отрута — отрутою, маніпуляція — софістикою), ви здійснюєте акт «інтелектуальної гігієни».
Викриття системи - важливо показати, що це не випадкові помилки мови, а саме система, яка дозволяє обходити моральні та правові бар'єри.
Протидія «нормі» - у світі, де евфемізми охороняються законом, єдина зброя — це освіта і розвиток критичного мислення у читача.