Твердження про те, що сучасна медична парадигма щодо залежностей зайшла в глухий кут, має під собою певні підстави, які часто обговорюються в професійному співтоваристві та серед людей, які зіткнулися з цією проблемою.
Аргументи на користь того, що існуюча парадигма зазнає труднощів:
💥Високий рівень рецидивів
Незважаючи на різні методи лікування, відсоток рецидивів серед залежних залишається досить високим. Це ставить під сумнів довгострокову ефективність існуючих підходів.
💥Обмеженість погляду на проблему
Сучасна медицина часто фокусується на біологічних і психологічних аспектах залежності, недооцінюючи або недостатньо інтегруючи інші, більш значущі фактори.
💥Стигматизація
Залежність часто розглядається як хвороба або розлад поведінки, що призводить до стигматизації залежних людей і ускладнює їх звернення за допомогою та соціальну інтеграцію.
💥Недостатня індивідуалізація лікування
Стандартизовані протоколи лікування не завжди враховують особисту історію людини.
💥Фармакологічна спрямованість
Надмірний акцент на медикаментозному лікуванні може ігнорувати глибинні причини залежності.
💥Проблема коморбідності
Залежності часто супроводжуються іншими психічними розладами, що вимагає комплексного підходу, який не завжди реалізується ефективно.
💥Обмежене розуміння механізмів одужання
Незважаючи на численні дослідження, повні механізми стійкого одужання до кінця не вивчені.
Але вихiд є тут https://www.stupakov.com/