Автор 
Епідеміологія алкоголізму та статистика у 1950-1960-х роках
Людський рід дуже довго, принаймні 99% тривалості свого існування, не знав дії алкоголю.
Можливість виготовлення алкогольних виробiв з'явилася з виникненням керамічної техніки, тобто на початку неолітичного чи наприкінці мезолітичного періоду. На Близькому Сході вона ймовірно належить до восьмого тисячоліття до нашої ери. Ні в одного народу алкоголізм не міг виникнути раніше десяти тисяч років тому. У перших писемних документах, що вказують на появу агрокультури, є відомості про наявність хронічного алкоголізму у народів давнини та про його руйнівну дію. Повільний розвиток техніки не дозволяв давнім народам виготовляти спиртні суміші міцністю понад 20% етанолу (спирту).
Fouquet (1959) наводить дані de Felie (1936), який підкреслив вплив релігії на поширення опіюючих виробів (священні алкогольнi ритули давніх греків, германців, кельтів). На зв'язок поширення алкоголю з релігією вказував Jellinek. Hirsch також зазначає зв'язок між поширенням вживання вина та релігією. Він виявив у тексті біблії понад 250 згадок про вино. Давньогрецький філософ Платон вимагав, щоб діти до 18 років не поглинали вино. При цьому Платон посилається на низку заборонних заходів, що здійснювалися жителями Криту, лакодемонянами та інш.
Fouquet, посилаючись на фінського дослідника Туомінена, говорить про низку заходів, що забороняють поглинати алкоголь, які здійснювалися в Іраку, Ірані (культ Зороастра), Індії (браміни, буддисти), греко-римському світі, іудейській релігії, у християнстві після лютеранської реформи і, нарешті, ісламом.
Glloor вважає, що розвиток техніки і цивілізації сприяв поширенню алкогольних сумішей, особливо у германців і слов'ян, чому сприяло також поширення християнства.
Після досліджень Альбуказіса, який відкрив алкоголь у вині у XII столітті, і Раймонда Луллі, який оволодів технікою дистиляції алкоголю у XIV столітті, відомою арабам ще у VIII столітті, алкоголь набуває широкого поширення. На думку Fouquet, автором першої теорії виникнення алкоголізму є Монтеск'є, який вважав, що ступінь поширення пияцтва пропорційний степеню холодності та вологості клімату. Він також вважав, що ступінь впливу алкоголю на здоров'я неоднаковий у різних країнах.
Виникнення алкоголізму як масового явища, свого роду пандемії, почалося з епохи капіталізму, особливо у XVIII та XIX століттях.
Поширення алкогольних захворювань, особливо хронічного алкоголізму, серед населення нині погано вивчене, оскільки багато осіб, залежних від алкоголю, приховують свою залежність, а інші, особливо у початковій стадії алкоголізму, не звертаються по допомогу. У зв'язку з цим матеріали з епідеміології алкоголізму мають лише відносне значення.
Jellinek (1951), голова Комісії експертів зі статистики алкоголізму при ВООЗ, наводить дані (1952): у Швейцарії страждають на алкоголізм 1,6% дорослого населення, у Франції — 1,4%, у США — 0,95%, в Англії — 0,28%. Близько до неї стоять Норвегія, Фінляндія. Проте, за новішими даними, алкоголізм у останнє десятиліття зріс. Це видно з такого. Bonfiglio (1963), торкаючись поширення алкоголізму в Італії, вказував, що хоча Італія не належить до числа країн з особливо сильним поширенням алкоголізму, але за останні роки алкоголізм у ній значно зріс.
Так, наприклад, якщо в 1947 р. кількість алкоголіків із психозами, вперше прийнятих до психіатричних лікарень, була 900 осіб, то в 1960 р. вона зросла до 2000 осіб. Загальна кількість осіб з алкогольними психозами, прийнятих за ці 14 років до психіатричних лікарень Італії, перевищувала 23 000 осіб, 9/10 з них становили чоловіки, хоча за останні роки сильно збільшилася кількість жінок, хворих на алкоголізм, а також кількість алкоголіків молодших за 30 років; 96% алкоголіків поглинали переважно виноградне вино. У 1947 р. поглинання вина в Італії на рік склало 72 л на людину, в 1960 р. воно збільшилося до 107 л; поглинання пива підвищилося з 2 до 6 л, а міцних спиртних сумішей — з 0,5 до 1—1,5 л.
Деяке уявлення про епідеміологію алкоголізму
можуть дати відомості про кількість алкоголю на рік на душу населення в різних країнах, які наводять Keller і Efron (1958) (табл. 1).
У таблиці обсяги наведено в літрах самих алкогольних сумiшей, а також вказано кількість — абсолютного спирту (чистого етанолу) у літрах на душу населення.
Країна: Франція; Роки: 1850; Горілка 50% етанолу: 4,89; Вино: 115,92; Пиво: 22,34; Всього абсолютного алкоголю (этанолу. спирту): 12,73 л.
Країна: Франція; Роки: 1955–1956; Горілка 50% етанолу: 9,00; Вино: 234,23; Пиво: 36,94; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 20,40 л.
Країна: Франція; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 1,08; Вино: 156,76; Пиво: 5,13; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 13,31 л.
Країна: Італія; Роки: 1950–1955; Горілка 50% етанолу: 3,93; Вино: 79,50; Пиво: 63,48; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 10,80 л.
Країна: Швейцарія; Роки: 1953–1954; Горілка 50% етанолу: 1,54; Вино: 8,55; Пиво: 141,54; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 9,30 л.
Країна: Австралія; Роки: 1955; Горілка 50% етанолу: 3,20; Вино: 2,40; Пиво: 141,57; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 9,09 л.
Країна: Зеландія; Роки: 1954; Горілка 50% етанолу: 1,75; Вино: 0,65; Пиво: 141,49; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 7,92 л.
Країна: Бельгія; Роки: 1957; Горілка 50% етанолу: 6,43; Вино: 4,58; Пиво: 78,05; ВВсього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 7,18 л.
Країна: США; Роки: 1952; Горілка 50% етанолу: 4,96; Вино: 2,36; Пиво: 85,92; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 6,73
Країна: Канада; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 4,82; Вино: 9,07; Пиво: 93,30; Всього абсолютного алкоголю: 6,67 л.
Країна: Нiмеччина; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 8,27; Вино: 2,62; Пиво: 37,13; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 5,82 л.
Країна: Швеція; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 1,36; Вино: 3,80; Пиво: 86,35; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 5,09 л.
Країна: Данія; Роки: 1954; Горілка 50% етанолу: 1,78; Вино: 1,07; Пиво: 69,63; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 4,31 л.
Країна: Ірландія; Роки: 1955; Горілка 50% етанолу: 4,97; Вино: 2,90; Пиво: 9,70; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 3,39 л.
Країна: Фінляндія; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 3,69; Вино: 2,0; Пиво: 25,27; ВВсього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 3,34 л.
Країна: Нідерланди; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 3,49; Вино: 1,60; Пиво: 30,02; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 3,06 л.
Країна: Норвегія; Роки: 1956; Горілка 50% етанолу: 4,30; Вино: 0,87; Пиво: 8,45; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 2,60 л.
Країна: Ісландія; Роки: 1952; Горілка 50% етанолу: 4,30; Вино: 0,87; Пиво: 8,45; Всього абсолютного алкоголю (этанолу, спирту): 2,60 л.
За даними Fouquet (1959), споживання алкоголю у Франції в 1938 р. було вищим, ніж у 1956 р. Він вказує, що дорослий француз поглинає на рік 30 л чистого алкоголю; за його словами, ця цифра страхітлива, якщо порівняти її з такого роду поглинанням в інших країнах. Однак, пише Fouquet, якщо врахувати якість алкоголю і форму його прийому, то збентеження не буде настільки значним. Офіційна пропаганда у Франції вважає, що 1 л 10% етанолу вина, що поглинається щодня, є максимальною дозою, на рік же це складе 36 л чистого алкоголю. Навіть якщо брати рекомендований в у ВООЗ мінімум, тобто 0,5 л вина на день, підкреслює Fouquet, то це складе 18 л етанолу, вище, ніж в інших країнах: Італії — 14,2, Швейцарії — 12,0, Бельгії — 8,8, США — 8,8, Великій Британії — 8,5, Норвегії — 3,0.
Ким вважати людину, що поглинає з їжею щоразу 0,5 л 10% етанолу вина, тобто поглинає на рік 18 л чистого алкоголю? Чи вважати її хворою на алкоголізм при застосуванні нею дози, яка є її індивідуальною нормою. Така людина може бути хворим алкоголіком, але може бути і психічно здоровою. Тому визначення алкоголізації населення на основі лише кількості споживаного алкоголю на душу населення може бути оманливим, і математична постановка цього питання має бути обережною.
У Франції, за даними Fouquet (1959), є 1,5 млн залежних алкоголіків. Смертність серед чоловіків там вища, ніж в інших країнах, що можна пояснити значною кількістю поглинання алкоголю.
Bowman (1962), посилаючись на повідомлення доктора Дюссельдорфа, зроблене ним на психіатричному конгресі в Монреалі (Канада), вказує, що алкоголізм у ФРН (Західна Німеччина) помітно зріс. На думку Левіна, у Західній Німеччині є близько 7 млн залежних алкоголіків.
У США відомий дослідник у галузі алкоголізму Айві вказував, що щодо впливу на смертність та інвалідність алкоголізм є третьою проблемою американської охорони здоров'я. Приблизно 3% населення США страждають на алкоголізм. Алкоголізм так справедливо вважають національним лихом.
За даними Moore (1964), на з'їзді японського Товариства неврології та психіатрії та Американської психіатричної асоціації, що відбувся у травні 1963 р., одна із секцій була присвячена питанню про наркотичний алкоголізм. На цій сесії наголошувалося, що алкогольні суміші відіграють велику роль у японському житті. На всіх святах, офіційних та домашніх, споживання алкоголю обов'язкове. Найбільш поширений напій саке, який виходить бродінням рису і містить 16% этанолу. Існують різні його види, у великих розмірах виготовлені домашнім шляхом (самогон). На другому місці після саке стоїть поглинання пива, а останнім часом дедалі більше збільшується поглинання віскі. Вважається, пише Moore, що кількість алкоголіків в Японії дорівнює 3% населення — цифра, близька до такої в США.
Таким чином, поширення алкоголізму у багатьох країнах займає чільне місце. Тому слід вважати, що алкоголізм — найбільш поширене явище серед населення багатьох країн, у зв'язку з чим організація профілактики та допомоги алкоголікам є однією з актуальних проблем охорони здоров'я у всьому світі.