Автор 
Михайло Поплавський – алкогольный
«Поплавок» - власник мережі
алкогольних генделиків(«ресторанів») «Сало», «Поплавок», «Батьківська хата»... та алкогольного виробництва власної марки горілки - «кропива» .
«Поплавок» дуже вдало прикривається
гаслами про національну гідність та любов до України, але насправді це
звичайний хапуга та алкогольний барига.
АлкоПоплавок нехтує такими поняттями
як совість, гідність, мораль, тому на його пляшках горілки майорить його власне обліччя та
обличчя його мами.
Такий собі хапуга, який завжди рвався до влади та до
державного бюджету, бо ще з радянських часів зрозумів, що означає бути поруч з
владою та державними установами. Під час керування будинками культури в УССР «поплавок» вже тоді мав
певний план на те, як себе проявити та задовольнити свої власні бажання.
Біографія «поплавка» дуже
яскрава: він і ректор(у минулому), і професор, відомий як співак, і генеральний
продюсер, і головний режисер-постановник, і автор численних мистецьких проектів.
Хіба можливо критикувати таку «талановиту людину»?
Критик Тамара Гундорова відзначає
у творчості Поплавського використання стереотипних кліше української
ідентичності — «вареники», «сало», «борщ», за допомогою яких продукується
«спрощений, екзотично-забарвлений образ українського світу».
Ми вважаемо, що всі досягнення
поплавка – це лише дуже хитра притворна та лицемірна робота людини, яка
ганьбить не тільки себя, але й усе населення України.
Тобто – це такий собі великий знавець «української
душі» та вичок народу, а раз так, то чому б не налагодити продаж населенню
закуски та алкогольної отрути?
Тим паче чому б ні, коли є властний
університет зі статусом – «Национальний», а через нього і доступ до грошей
державного бюджету?
Пройшовши до Верховної Ради 7
скликання та отримавши депутатський мандат під час Майдану, 15 січня 2014 року,
Михайло Поплавський вже наступного дня підтримав сумнозвісні «Диктаторські закони». У зв'язку з цим
йому в подальшому законом заборонено очолювати вищі навчальні заклади.
За повідомленнями авторитетних
видань, Михайло Поплавський як ректор Національного університету культури і
мистецтв створив схему, яка дозволяла йому заробляти щорічно понад 20 мільйонів
гривень. А саме, Поплавський заснував приватний вищий навчальний заклад
«Київський університет культури», студенти якого де-факто навчалися в
державному вузі.
Студенти на трьох перших курсах
офіційно зараховувалися до приватного університету, якому сплачували гроші за
контрактами. Насправді ж вони навчалися на базі державного ВНЗ. Після третього
курсу їх відраховували з КУКу і переводили на контракт у Національний
університет культури і мистецтв, де вони й отримували дипломи.
Київський національний
університет культури і мистецтв М. Поплавського отримав ділянку площею 2,3 га в
елітному районі Києва для потреб навчального процесу, проте використав її не за
цільовим призначенням: забудував елітним житлом на продаж. Про це йдеться в
журналістському розслідуванні «Наших Грошей», передрукованому авторитетними
виданнями.
«Я глибоко шаную ту місію, яку Михайло Поплавський
несе по життю», – сказав Віктор Ющенко на зоході у «Поплавка», але забув чомусь про те, що якщо людина виробляє
та несе людям алкогольну отруту
та алкогольні генделики, то це покидьок, який несе людям не радість життя, а передчасну алкогольну смерть!
____________
Підписуйтесь на новини сайту "Тверезий Чернігів", та на наші канали у соцмережах, щоб завжди бути проінформованим з важливих алкогольно-тютюнових питань та подій, які відбуваються в Україні та світі.