Семантична анархія як інструмент управління

У країні немає етимологічної інспекції як органу, який би перевіряв іменування.

У нас є санітарні інспекції, пожежні, податкові, екологічні — органи, які перевіряють фізичні параметри (метри, кілограми, мікроби, гривні). Але в країні абсолютно відсутній орган семантичного контролю — умовна «Етимологічна інспекція» або Комітет смислової безпеки.

І ця відсутність — не випадковість, а головна умова для процвітання лобістів. Саме тому небезпечні наркотичні токсини іменовані як «харчові продукти», «напої» , «товар», «вироби» в українських законах та в ЗМІ.

Семантична анархія як середовище для паразитування

Зараз в інфополі панує абсолютна семантична анархія, яка вигідна транснаціональним корпораціям. Вони самі наймають філологів, маркетологів і психологів, щоб ті створювали нові «вироби» і просували їх через грантові структури під виглядом «боротьби за здоров'я».

Оскільки держави не контролюють значення слів, лобісти пишуть закони своєю, зіпсованою мовою. А судді, чиновники та громадяни потім використовують ці терміни, навіть не помічаючи, що вони вже програли війну всередині власного розуму.

Держава-організм просто зобов'язана захищати свій «мовний код» від чужорідних смислових вірусів так само жорстко, як кордони від ворожих армій.

Демократія як «диктатура хаосу»

За «диктатури демократії» такий орган неможливий у принципі, тому що семантичний хаос і анархія є найсприятливішим поживним середовищем для цієї системи.

Демократична модель ставиться до мови як до товару. Вважається, що «кожен має право на своє визначення». У підсумку перемагає не той термін, який відповідає біологічній правді, а той, у розкрутку якого влито більше грошей. Лобісти купують право називати отруту «виробом», а залежність — «вибором споживача».

Демократія спирається на кількість, а не на якість і не на істину. Якщо 90% населення залучені до процесу самоотруєння і називають це «вживанням», демократична держава визнає це нормою і зафіксує у словниках. Для неї «думка більшості» вища за закони біології.

В умовах анархії визначень ніхто ні за що не відповідає. Чиновник, який приймає грант від антитютюнової організації-імітатора, завжди може прикритися дефініцією: «Ми ж діємо в межах закону про регулювання ринку тютюнових виробів». Уся система побудована на процедурах, а не на смислах.

Демократія боїться чітких визначень, тому що чіткість вбиває можливість маніпулювати масами.